Лідер БЮТ Юлія Тимошенко заявляє, що готова відповідати за всі свої вчинки на посаді прем’єр-міністра.

Про це вона сказала в ефірі Шустер live.

“Саджають молоду дівчину, заступника голови Державного казначейства. І за що? 800 мільйонів гривень повернули двом великим корпораціям, а віддали пенсії та зарплати людям. І хай хтось заперечить, що це було не так…Я можу Вам сказати, що сьогодні, якщо треба було зробити теж саме. Чому їх саджають?. Хай мене запросять, я дам покази. І я поясню, що коли передо мною стояв вибір: повернути гроші Коломойському та Григоришину за конкурс, який вони свідомо зірвали, то я вибрала країну”

Вона також заявила, что готова  йти у в’язницю в разі, якщо проти неї буде порушено кримінальну справу.
“У мене з 2000 року стоїть сумка до в’язниці і я готова. Тому що у мене випалили той страх”, – зазначила лідер опозиції, не виключивши, що найближчим часом буде порушено справу проти екс-першого віце-прем’єра Олександра Турчинова.

“Коли нас хочуть показати корупціонерами – нема питань, хай показують. Однак, ми не будемо відповідати перед Януковичем з його заводами, пароходами, яхтами, літаками, а відповідати ми будемо перед вищим суддею, перед якими ми маємо схилити голову”, – резюмувала лідер опозиції.

За матеріалами: Gazeta.ua

Рука собеседника Фокуса пишет несколько цифр. «Допустим, сколько Партия регионов может взять в Киевском облсовете? Предположим, 18 %», – рука выводит аккуратную округлую восьмёрку и ставит жирную точку. «Хорошо, пусть ещё 2 % пририсуют», – размышляет вслух известный политик, обозначая рядом цифру 20. «Тигипко берёт где‑то 15 %. Если с ним договорились, в общем получаем более-менее лояльные 35 % депутатов, – продолжает собеседник. – Они понимают, что если люди Тигипко пойдут к ним в партию, то итог будет совершенно другой». На бумаге появляются цифры – 22‑23 %. «Не стоит забывать, что регионалы – прежде всего бизнесмены. И прекрасно умеют считать».

Смена плана

Десятого июля сессия Верховной Рады закрылась принятием закона о местных выборах. Единственная норма о том, что все местные ячейки партии должны быть зарегистрированы не менее чем за год до голосования, полностью отсекала шансы на участие в выборах ряду молодых партий – «Фронту перемен» Арсения Яценюка, «Свободе» Олега Тягнибока, «За Украину» Вячеслава Кириленко, «Гражданской платформе» Анатолия Гриценко. Частично подрывались и позиции «Сильной Украины» Сергея Тигипко.

27 июля этот закон был подписан Виктором Януковичем. Оппозиция для порядка его покритиковала, власть для порядка оправдалась, после чего все улетели на море, закрыв таким образом политсезон.

Однако 23 августа Янукович жёстко раскритиковал им же подписанный закон. «25 августа, после Дня независимости, я подпишу изменения в закон о выборах и буду настаивать на том, чтобы состоялось внеочередное заседание Верховной Рады, чтобы мы могли принять этот закон и чтобы политические силы имели возможность идти на выборы по обновлённому закону», – пообещал президент. Стоит ли говорить о том, что коалиция поддержала инициативы президента? Внеочередное заседание было назначено на 30 августа.

Скудный день

30 августа законодательный орган был по-будничному пуст. Никаких бурных дискуссий не намечалось. На белой доске в кулуарах одиноко висела повестка дня. Первым в этой повестке стоял вопрос об изменении закона о выборах.

Партийный глашатай Михаил Чечетов ещё старался как-то объяснить, почему президент вдруг обрушился с резкой критикой на закон, который он месяцем ранее сам же и подписал. Чечетов ходил по парламенту и бодро уверял всех в том, что Партия регионов и Янукович по доброте душевной просто решили прислушаться к конструктивной оппозиции. Непубличные регионалы невозмутимо фланировали по кулуарам. «Смотри, Мельниченко (майор. – Фокус) побежал. Слушай, как он похудел », – по-светски отметил один из депутатов. «Это его привели сюда, чтобы Литвину показать», – поддержал беседу коллега.

Эти же люди под гарантию сохранения анонимности говорили о мотивах власти более откровенно: «Юльку надо засыпать». В принципе, эту непубличную позицию Партии регионов вполне публично озвучивают в БЮТ. «Регионалы понимают, что на западе Украины у них низкие рейтинги, что у губернаторов не хватает админресурса, – рассказывает Фокусу нардеп от БЮТ Остап Семерак. – Поэтому, чтобы иметь более-менее устойчивое положение в советах, им необходимо завести как можно большее количество фракций – например, от Яценюка пару человек, от Тигипко. Таким образом они стараются рассеять национально‑демократический электорат. Это ещё Кучма придумал. Ему было легче моделировать ситуацию, договариваясь с 20 фракциями в парламенте».

В основном это мнение, не признавая, конечно, падение рейтингов, разделяют и в Партии регионов.

– С кем вы уже договорились? – спросил корреспондент Фокуса у известного регионала.
– Да со всеми, – ответил он.
– И с Тигипко?
– Давно.
– И с Яценюком?
– Он нам ещё за президентские выборы должен остался.
– А со «Свободой»?
– Ну а кто, по-вашему, их финансирует?

Блестящая партия

Естественно, все фигуранты этого диалога отрицали, отрицают и будут отрицать своё сотрудничество с Партией регионов (см., например, интервью с Арсением Яценюком). Однако на деле получилось то, что прогнозировал Фокус полтора месяца назад: закон о местных выборах заставит молодые партии либо сплотиться и объединиться, либо прогнуться под власть. Изначально самые спорные позиции закона были предложены, по данным Фокуса, даже не регионалами, а Владимиром Литвином. Уверенные в своей победе представители ПР ничего не имели против планов спикера и позволили ему вс ё это провести. Однако позже рейтинги Партии регионов начали заметно проседать (см. схему). Как рассказали Фокусу, наиболее проблемными являются несколько областей в центре и на юге страны.

«Самые неуверенные из незападных областей показатели у Партии регионов в Виннице, Днепропетровске, Одессе, Черкассах, в Киевской области», – отмечает собеседник Фокуса. В этих регионах уже не любят ни регионалов, ни Тимошенко. А следовательно, могут полюбить кого‑то из новой волны.

По словам источников Фокуса из ПР, в спорных областях задачей-минимум для партии власти является недопущение формирования в местных облсоветах враждебных коалиций из двух третей депутатов, ведь по действующей пока Конституции после выражения недоверия губернатору двумя третями депутатов президент обязан отозвать его. Задача-максимум – ситуативное большинство, которое позволит принимать необходимые регионалам решения о бюджете и его распределении.

Скорее всего, взять местные выборы регионалам удастся. «Вы слышали в последнее время о проблемах взаимоотношений власти с депутатским корпусом? Даже в Западной Украине? Такой проблемы нет и не будет. Во всех регионах страны депутаты станут ориентироваться на местную власть вне зависимости от того, кто и какой процент набирает на выборах», – говорит глава парламентской фракции НУНС Николай Мартыненко.

БЮТ или не быть

Позиции Юлии Тимошенко в данной ситуации выглядят весьма непрочными. В том числе и из-за админресурса, который накопила власть. По словам одного из влиятельных депутатов-нунсовцев, эти выборы будут одними из самых грязных: «У регионалов есть губернаторская вертикаль, силовики и контроль над избирательными комиссиями, ведь в новой редакции закона принципиальных изменений в этот пункт внесено не было, и большинство в комиссиях будет у ПР».

По словам источников Фокуса в БЮТ, Юлия Тимошенко это прекрасно понимает. Именно поэтому и не предпринимает никаких активных действий. Никаких внутрипартийных сообщений о предвыборном туре Тимошенко не поступало, а местным ячейкам команды разворачивать агитацию пока не давали. Как говорят в БЮТ, скорее всего, тактика действий экс-премьера будет заключаться в том, чтобы окончательно повесить собак за свои неудачи на партию «Батьківщина» и соратников‑предателей, сдать местные советы, поднакопить денег и к парламентским выборам провести полномасштабный и зрелищный ребрендинг партии. Правда, эти планы зависят от другой глобальной темы – когда же эти парламентские выборы состоятся.

Источник: Фокус

Через що легко ідуть на “співпрацю” з СБУ

Неабиякі пристрасті розгораються навколо гучного скандалу з прослуховуванням телефонів. Представники компанії «Інтертелеком» заявили про тиск СБУ — нібито спецслужба нав`язує цьому операторові мобільного зв`язку установку в її одеському офісі устаткування для перехоплення розмов. Проте по ходу скандалу з`ясувалося, що вимога установки устаткування для прослуховування записана в українських законах і воно є у всіх мобільних операторів.

Один із співробітників СБУ на умовах анонімності повідомив «Сегодня» подробиці скандалу. «Інтертелеком» дійсно відмовився встановлювати автоматичну систему для прослуховування, констатує оперативник. — Така система давно функціонує в інших компаніях мобільного зв`язку. «Інтертелеком» чи не єдина компанія, де її не було. Але відмова — справа тимчасова. Всі компанії зв`язку в Україні працюють на коштовному устаткуванні, велика частина якого ввезена напівлегально. Тому одразу після відмови «Інтертелекома» з нами співробітничати, проти нього було порушено кримінальну справу по контрабанді».

«Всім відомо, що перед виходом на ринок оператори зв`язку, як і будь-які підприємці, мають отримати дозвільні документи, — розповідає джерело «Сегодня» в правоохоронних органах. — Але мало хто знає про те, що в цей пакет паперів входить і документ за підписом керівництва Служби безпеки. Для чого це робиться? Все дуже просто. Оператор не отримає підпис голови Спецслужби, якщо не погодиться на установку прослуховування. Звичайно, можна здійняти галас в пресі. Але річ у тому, що подібна практика існує в більшості країн світу. Це один із способів забезпечення безпеки держави».

В той же час, як офіційно відзначають в СБУ, вони діють відповідно до статті 39-4 Закони «Про телекомунікації». Саме у ньому закладений обов`язок операторів купувати і встановлювати устаткування для систем прослуховування.

Підтвердили цю інформацію і операторів. Правда, з обмовкою. Мовляв, моніторинг телефонних переговорів клієнтів відбувається на законному рівні і лише в тому випадку, якщо у правоохоронців є оперативно-розшукова справа, в якій фігурує особа даного громадянина. А так само санкція суду на прослуховування його переговорів.

За матеріалами: УНІАН

Прибічники Януковича починають все активніше усувати своїх політичних опонентів в краї

Повільно, але послідовно партійці нинішнього президента починають прибирати владу до своїх рук. Такий висновок можна зробити з останньої сесії обласної ради, яка відбулася цієї п’ятниці.

Здавалося б, цій тезі можна сміливо заперечити – регіонали і так при владі. Так, але підкорити ПР вдалося лише виконавчу владу в краї. Міць в місцевих радах залишилася за колишньою владою. Воно й зрозуміло, вибори то відбувалися ще в 2006 році.

Тому, головною біллю голови ОДА Олександра Ледиди та його прибічників стало формування більшості в радах.

Зокрема, в самій обласній раді, де наче б то регіонали і входять в провладну коаліцію, але справжньої  влади в ній не мали, а були лише жертвами настроїв фракції «Наша Україна», якою керує Іван Балога.

Тому, щоб хоч якось схилити прихильність депутатів в свою сторону, місцеві регіонали почали діяти як їхні київські патрони – розділяти фракції на «тушки» та приєднати  до себе.

На останній сесії це і почалося. Ще перед розглядом порядку денного керівник фракції «Наша Україна» Іван Балога заявив, що з фракції виганяють трьох депутатів – Василя Марковича, Василя Ковача та Федора Лукіту.

Пізніше повідомив і про ще одного – Андрія Андріїва. Причина такого рішення – порушення партійної дисципліни.

На перший погляд рішення досить дивне – перші троє працюють на державних посадах і виключати їх зі своїх лав напередодні виборів не дуже добра ідея. Все-таки, ці люди володіють таким цінним адмінресурсом.

Але цим вже просто-на-просто скористався Олександр Ледида. Всі троє залежать від центральної влади, адже пан Маркович начальник Служби автомобільних доріг у в області, Ковач – генеральний директор ВАТ « Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», а Лукіта – начальник Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів.

Не важко здогадатися, що причиною їхньої «недисциплінованості» став наказ зверху.

Це підтвердив й Іван Балога, який того ж дня дав коментарій порталу «Мукачево.нет» з цього приводу.

«Народ повинен знати зрадників, – заявив політик. – Незважаючи на те, що ці депутати прийшли в обласну раду за списками «Нашої України», коли Закарпатську ОДА очолив О.Ледида, вони перейшли на його бік. Відтак, незважаючи на брак часу, який залишився до місцевих виборів, може постати питання про виведення цих депутатів зі складу обласної ради».

Чи вдасться Балозі позбавити «неслухняних колег» депутатського значка – покаже час. Принаймні, це його єдиний вихід втримати своїх людей, адже за «зрадниками» підуть й інші. Все-таки, рейтинг Партії регіонів та «Єдиного центру» це велика різниця, а першим хочеться бути завжди.

Завдяки синхронному голосуванні раді, в краї після виборів в деяких радах депутатів поменшало, лише в деяких районах їх стало більше.

Таким чином, майбутні ради будуть не такими «політично різнобарвними», отже легше керованими. Що, звісно, на руку Партії регіонів.

Зміни кількісного складу в інших радах області:

Закарпатська обласна рада: є — 90 депутатів, буде — 108.
Берегівська районна рада: є — 90 депутатів, буде — 62.
Великоберезнянська районна рада: є — 45 депутатів, буде — 40.
Виноградівська районна рада: є — 90 депутатів, буде — 64.
Воловецька районна рада:   є — 45 депутатів, буде — 30.
Іршавська районна рада: є — 78 депутатів, буде — 52.
Міжгірська районна рада: є — 69 депутатів, буде — 46.
Мукачівська районна рада: є — 78 депутатів, буде — 78.
Перечинська районна рада: є — 45 депутатів, буде — 30.
Рахівська районна рада: є — 63 депутати, буде —42.
Свалявська районна рада: є — 42 депутати, буде — 28.
Тячівська районна рада: є —74 депутати, буде — 74.
Ужгородська районна рада: є — 62 депутати, буде — 66.
Хустська районна рада: є — 78 депутатів, буде — 52.
Ужгородська міська рада: є — 50 депутатів, буде — 60.
Мукачівська міська рада: є — 43 депутати, буде — 42.
Берегівська міська рада: є — 36 депутатів, буде — 36.
Хустська міська рада: є — 36 депутатів, буде — 36.
Чопська міська рада: є — 30 депутатів, буде — 30.
Виноградівська міська рада: є —34 депутати, буде — 38.
Іршавська міська рада: є — 36 депутатів, буде — 30.
Перечинська міська рада: є — 30 депутатів, буде — 30 депутатів.
Рахівська міська рада: є — 25 депутатів, буде — 30.
Свалявська міська рада: є — 25 депутатів, буде — 32 депутати.
Тячівська міська рада: є — 30 депутатів, буде — 30 депутатів.

Кому це вигідно – здогадатися не важко. На сьогодні фаворитом перегонів є Партія регіонів, яка таким чином зможе після виборів посилити свою владу. Але цим нововведенням можуть скористатися і їх опоненти. Все-таки, Закарпаття – край не однорідний в електоральному погляді.

Тому хто цим скористається – ще загадка. Але один факт можна підтвердити вже точно – «реігонали» активно схопилися за будівництво платформи для захоплення влади в краї.

Дмитро МОВЧАН,  спеціально для UA-Time

На этой неделе премьер-министр Укарины Николай Азаров заявил, что будет вести переговоры с Россией по пересмотру газовых соглашений, что в результате должно привести к снижению цены на газ. Этот тезис премьера очень быстро прокомментировали ряд экспертов, просчитав разнообразные варианты решения даного вопроса. Однако в России есть свой взгляд на решение этой проблемы. который озвучид глава “Газпрома”.

Алексей Миллер назвал условие, при котором цена газа для Украины может составить 60 долл. за тыс. куб. м. По его словам, объединение «Нафтогаза» и «Газпрома» позволит поставлять газ украинскому населению по тем же ценам, что и россиянам.

Об этом он заявил в пятницу по итогам встречи с министром топлива и энергетики Украины Юрием Бойко, сообщает РИА Новости.

«На перспективу наша точка зрения, точка зрения «Газпрома», сводится к тому, что мы могли бы объединить «Газпром» и НАК «Нафтогаз Украины», при этом мы считаем, что это был бы очень важный социальный момент, потому что поставка газа для населения Украины могла бы в этом случае осуществляться, на наш взгляд, по ценам, по которым осуществляется поставка газа для населения России. У нас цена на газ для населения России устанавливается государством, является нерыночной, на сегодняшний день это 1880 руб за тыс. кубометров. Это чуть больше 60 долл за тысячу кубометров», – заявил Миллер в эфире телеканала «Вести».

Пойдет ли на подобный шаг украинское правительство? Учитывая ситуацию в Украине, в первую очередь политическую, думаю что нет. Да и в экономическом плане Укарина не может потерять контроль над такой структурой как “Нефтегаз”. А потому, вполне реально, что Киев на много лет лишился возможности для моневра в энергетическом вопросе, наспех подписав и ратифицировав договора с Россией весной 2010 года.

UA-Time

Досягнувши на початку 2010 року своєї мети, підписавши договір на базування ЧФ РФ в Криму до 2042 року, Росія готова переглянути умови контрактів з Україною на постачання “блакитного палива”: воно стане дешевшим, однак купувати прийдеться більше.

Як пише газета «КоммерсантЪ-Украина», посилаючись на власні джерела в Мінпроменерго Росії, РФ готова почати переговори про перегляд міжурядових контрактів з Україною.

Нагадаємо, 25 серпня, відкриваючи засідання уряду, прем`єр-міністр Микола Азаров заявив, що Україна добиватиметься перегляду газових угод з Росією. За інформацією Ъ, в обмін на здешевлення газу Україна готова збільшити закупівлю газу в Росії з 55 до 75 млрд. кубометрів на рік, а також піти на поступки в питанні створення СП з “Газпромом”.

«Загалом, прив`язка ціни до обсягу справедлива. Що більше Україна купить, то дешевше їй можуть продати», – пояснили Ъ в Мінпроменерго РФ.

При цьому аналітик ІК “Брокеркредітсервіс” Максим Шеїн нагадав про нещодавню заяву найбільшого покупця російського газу E.ON Ruhrgas про очікування в найближчі 3-5 років надлишку палива на європейських ринках газу. У зв`язку з цим компанія веде переговори з «Газпромом» про перегляд умов довгострокових контрактів і зниження обсягів закупівлі газу. «Якщо Україна збільшить закупівлі, «Газпром» зможе бодай частково відшкодувати втрати від зниження його споживання в Німеччині», – відзначив М.Шеїн.

Проте зростання споживання газу на внутрішньому ринку України найближчими роками не перевищить 3-5%, каже член комітету з ПЕК Верховної ради Олександр Гудима: «Таким чином збільшити закупівлі газу ми зможемо винятково за рахунок його реекспорту до країн Східної і Центральної Європи. Це вкрай невигідно для Росії, яка навряд чи погодиться створити конкуренцію на цих ринках з боку України». На думку О.Гудими, вірогіднішим сценарієм стануть поступки з боку України у створенні СП. «Наприклад, Україна може погодитися на включення в СП дрібних російських родовищ в обмін на ГТС і площу Паласа і таким чином доб`ється перегляду формули ціни», – вважає він.

UA-Time

В России – точно нет. Уж больно мы полезная для соседей страна

Просыпаясь утром, я спрашиваю себя: что ты сделал для Украины?» – говаривал покойный президент РФ Борис Ельцин. Нынешний российский истеблишмент чтит заветы Бориса Николаевича и не забывает об Украине. Эхо массированного десанта в составе Путина, Лужкова и патриарха Кирилла еще долго не смолкнет на украинских просторах, и никакие климатические катаклизмы не в силах его заглушить.

Усиленное внимание со стороны РФ льстит одним украинцам и жутко злит других. Однако соседская напористость вполне естественна – Украина значит для российского руководства и российского общества слишком много. Если кому-то в современном мире мы действительно нужны, так это России и россиянам. Чтобы вкратце обрисовать роль нашего государства в жизни РФ, потребуется специальная классификация. Итак, основные функции Украины, делающие нас необходимыми и незаменимыми.

1. Коммерческая

Весьма прозаичная, но от этого не менее важная функция. Украина – это деньги, деньги и еще раз деньги. Это транзит российского газа в Европу, это собственность российских олигархов, это лакомые стратегические предприятия, над которыми еще предстоит установить контроль. В силу объективных экономико-географических причин Украина особенно привлекательна для российского капитала.
Планомерному коммерческому освоению украинских земель не мешают никакие идеологические войны: достаточно вспомнить затейливые газовые схемы, реализованные при Викторе Андреевиче. Вышиванки вышиванками, трипольцы трипольцами, Шухевич Шухевичем, а российская бизнес-экспансия шла своим чередом и успешно продолжается по сей день.

2. Цивилизационная

Об Украине как неотъемлемой составляющей «русского мира» написано и сказано немало. Действительно, цивилизационный проект, замешанный на традициях Российской империи и СССР, немыслим без участия Украины.

У нас любят обличать злобных москалей, якобы мечтающих превратить Украину в свою колонию. На самом деле, сторонники «русского мира» смотрят на нее иначе: братская Украина – отнюдь не колония, но в то же время и не равноправный партнер. Это часть общего организма, которая не может существовать обособленно и, будучи отторгнута от тела, делает его неполноценным. Без Украины «русский мир» подобен человеку, потерявшему руку или глаз: жить можно, но острый дискомфорт неизбежен.

3. Состязательная

Российские граждане воспринимают Украину как поле захватывающей стратегической игры между Россией и Западом. Воображение живо рисует геополитический морской бой: «Оранжевая революция! – Ранил. – Вступление Украины в НАТО! – Мимо. Победа Януковича! – Ранил. – Харьковские соглашения! – Убил…»

Стычки на украинском фронте неотделимы от российского вставания с колен. Победить в этом увлекательном состязании, отбив братскую страну у зловредных натовцев, дело чести и национального престижа. Правда, в последние годы Запад не проявляет особого желания сражаться за Украину, так что большая игра превратилась в заурядные поддавки. Но азартных граждан РФ это обстоятельство не смущает – выигрывать все равно приятно!

4. Воспитательная

Украина весьма успешно используется руководством РФ в качестве антипримера. Обращаясь к соседскому опыту, Кремль учит простых россиян, как не следует поступать. Хаос, вражда, развал экономики – вот к чему приводит несанкционированное вмешательство народа в избирательный процесс! Вот чем оборачивается несогласие с кандидатурой официального преемника и стояние на майданах! Возвращение Януковича после пяти лет оранжевой анархии выглядит особенно символично и поучительно.

Любопытно, что хилая российская оппозиция также пыталась воспитывать сограждан на примере «оранжевой» Украины. Демократия, политическая конкуренция, свобода слова – наши соседи-украинцы всего этого добились, а что же мы?! Однако с каждым годом апеллировать к позитивному украинскому опыту становилось все труднее, и после президентских выборов 2010 российские демократы совсем приуныли. Отныне назидательные экскурсы в новейшую историю Украины стали исключительной прерогативой Кремля.

5. Мобилизующая

Далеко не все жители Украины испытывают симпатию к РФ. Но украинцы, громогласно проклинающие северного соседа, тоже нужны России. Наличие внешнего врага помогает мобилизовать нацию и держать граждан в нужном политическом тонусе. Причем коварный супостат особенно полезен, если он окопался под самым боком.

Героизируя вождей ОУН и отмечая юбилей Конотопской битвы, Виктор Ющенко оказал бесценную услугу российскому руководству. Выходки неугомонного соседа-бандеровца способствовали консолидации россиян вокруг правящего режима и помогли Путину с Медведевым укрепить свои позиции внутри страны.

Украина сохранила свой мобилизующий потенциал и после ухода Ющенко. Экзальтированные украинские националисты никуда не исчезли: другой оппозиции у нас попросту нет. А если Банковая и Кремль вдруг не поделят финансовые потоки, во враги России может быть зачислен и президент Янукович – как это уже произошло с белорусским бацькой.

6. Развлекательная

Политическая стабильность российского образца имеет свои минусы. В РФ уже много лет царит унылый официоз, и монотонную информационную картину разбавляют лишь трагические новости о стихийных бедствиях. Неудивительно, что в поисках ярких впечатлений российская публика обращается к соседней стране, где вовсю кипят безумные страсти – оранжевые и бело-голубые. Приход новой власти едва ли уменьшит интерес к Украине: она сохранит репутацию веселого сумасшедшего дома, за которым очень интересно наблюдать со стороны.

Допустим, строгий премьер Путин решил обновить свой имидж и начать президентскую кампанию в креативном ключе. Для эффектного представления не найти лучшей арены, чем взбалмошная Украина. И с победным кличем «Хай живе байк!» Владимир Владимирович разъезжает перед согражданами на трехколесном мотоцикле…

Байкерский лагерь около Севастополя, 24 июля 2010 года. Для спектакля «Путин-супергерой» выбор украинских декораций не случаен. И для пророссийски настроенных граждан праздник, и для населения РФ демонстрация, кто есть кто

Пожалуй, если бы Украины не существовало, нашим российским друзьям следовало бы ее придумать.

Михаил Дубинский / Газета по-киевски

Літо завершується, а разом із наближенням осені настає не тільки холодна пора, а й передвиборчі кампанія місцевих виборів.

Тому закарпатцям, які мають право голосу, вже пора задуматися, а кому ж слід віддати свій голос. Але якщо щодо депутатів ситуація ще незрозуміла, адже список кандидатів тримають в таємниці від електорату, то стосовно мерів ситуацію можна спрогнозувати вже зараз.

UA-Time вже спробував проаналізувати долю можливих кандидатів на посаду Ужгородського міського голови. Але на Закарпатті поза увагою не можна залишати і інше велике місто – Мукачево.

Тим більше, як всі пам’ятають, що час від часу в цьому місті вибори міського голови можуть перерости із локального в загальноукраїнське значення. Як це було,наприклад, в 2004 році.

«Єдиний центр» втрачає позиції?

Одвічний лідер політичних симпатій останніх років в Мукачеві «Єдиний центр» буде таким і цього року. Все-таки, «вага» Віктора Балоги і компанії в місті, де зосереджений його бізнес та політична команда, досить велика.

Проте хто буде кандидатом від «ЄЦу» на виборах  мера залишається загадкою. Нинішній мер Золтан Лендєл, за неофіційною інформацією, останнім часом став більш схильним до Партії регіонів, ніж до своїх партійних босів.

Воно й не дивно – набагато легше працювати з владою, ніж заводити все місто в опозицію через свою політичну приналежність. Як свого часу зробив Сергій Ратушняк з Ужгородом. І через це не отримувати грошей з центру та різноманітних привілеїв. До чого це призвело в Ужгороді – можна спостерігати сьогодні на вулицях обласного центру.

Мабуть Золтан Лендєл не захотів повторювати долю свого колеги, тому, можливо, і впав в немилість до родини Балог.

В кулуарах говорять, що на його місце готують більш надійного партійного працівника – Галину Гороховську, яка нині, не зрозуміло що робить на посаді представника Міністерства закордонних справ в Закарпатській області. А раніше очолювала одне з  підприємств краю.

Крім неї, цілком можливо, на посаду мера Мукачева може претендувати і Мирослава Каламуняк. Все-таки, її амбіції навряд можуть задовольнити примарна можливість стати знову депутатом обласної ради, а на посаду мера Ужгорода «ЄЦ» її висувати не збирається.

А що самі регіонали? Кандидатура від ПР Золтана Лендєла цілком вірогідна. Тим більше, рейтинг цієї людини в місті досить великий.

Але у партії влади є багато і своїх мукачівських партійних штиків. Наприклад, досить впливовий Василь Швардак. Він вже не перший рік змагається за цю посаду, але до омріяного крісла в Ратуші йому не вистачає зовсім трохи. То голосів, то адмінресурсу.

Крім нього є ще Роберт Іванчо, член партії та директор поки неіснуючого «Льодового палацу». Він вже брав участь в минулій кампанії, але набрав тоді аж 0,96%. Крім того, він очолює обласну організацію «Нова Україна», яка є дітищем Володимира Семиноженка, який, щоправда, впав в немилість регіоналів останнім часом.

Чи проголосують мукачівці за бренди?

Крім вищезгаданих облич, на крісло в Ратуші можуть претендувати і партійні керівники міських осередків. Адже за новими правилами, мер має мати підтримку партії-бренду.

Зокрема, останні президентські вибори довели – в Мукачеві 24% городян підтримали Юлію Тимошенко, 15% — Сергія Тігіпка, 13% — Арсенія Яценюка та 4% — Віктора Ющенко. Відповідно, за логікою, їх політичні сили мали б висунути своїх мерів. Але хто це буде – наразі визначити важко.

Щодо інших міських «князьків», то їх, на відміну від Ужгорода, набагато менше, або взагалі нема. Дається взнаки володарювання одного, який не любить конкурентів.

Проте це не означає, що нової битви за Мукачево не буде. Адже на горизонті у Віктора Балоги з’явився новий конкурент, який не збирається ділитися владою в краї…

Дмитро МОВЧАН, спеціально для UA-Time

Майже половина громадян вважає, що Україна не є справді незалежною державою.

Такі висновки було зроблено за результатами переданого агентству УНІАН опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 10 по 15 серпня.

Зокрема, якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні, підтримали б незалежність 59,1% опитаних, що є одним із найвищих показників за весь час, коли проводилися подібні опитування, відзначають у Центрі Разумкова.

Водночас, частки тих, хто позитивно відповідає на запитання, чи є Україна дійсно незалежною державою, і тих, хто відповідає негативно, є приблизно рівними (відповідно 43,2% і 44,7%).

Частка тих, хто вважає, що Україна є дійсно незалежною державою, вища, ніж у 2006-2008 роках, однак нижча, ніж у 2005 році.

Відносна більшість опитаних вважає, що їхня родина більше втратила від здобуття Україною незалежності, ніж виграла (відповідно 41,7% і 26,3%).

Більшість громадян України (57,2%) вважають День Незалежності святом (16,7% опитаних відповіли, що День Незалежності для них – «дійсно велике свято», 40,5% – «звичайне свято, як і інші офіційні свята»). 31,9% дають відповідь, що для них це «не свято, а звичайний вихідний день», 7,9% – що взагалі «цей день повинен бути робочим».

В опитуванні взяли участь 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та Криму за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками.

Опитування здійснювалося у 129 населених пунктах (75 міських та 54 сільських поселень).

Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Усе більше жителів України вважають себе громадянами країни і розмовляють українською мовою.

Про це свідчать результати омнібусного дослідження, проведеного Центром соціальних і маркетингових досліджень “Социс” у 2009 році, що, як заявив директор “Социса” Микола Чурилов, можна порівняти з результатами моніторингу.

“Вважають себе громадянами України в порівнянні з 40% у 2004 році зараз 54% жителів країни. Кількість тих, хто називає себе громадянами колишнього СРСР, зменшилася за цей час з 12% до 6%”, – сказав Чурилов у п’ятницю в Києві, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Він також відзначив позитивну тенденцію щодо росту громадян, що розмовляють  українською мовою. “Раніше, у 2004 році, переважно українською мовою розмовляли 36%, зараз цей показник складає більше 40%“, – сказав Чурилов.

Директор центру “Социс” також озвучив дані, що характеризують переваги українців щодо шляхів розвитку держави на міжнародному рівні.

“Кількість людей, що вважають, що треба розвивати зв’язки з країнами СНД, з 2004 року з 41% зменшилася до 10%. За зміцнення східнослов’янського блоку (Україна, Білорусія, Росія) виступає 34% респондентів, а в 2004 році таких було 24%”, – сказав Чурилов.

За його даними, доцільність установлення зв’язків із країнами Заходу бачать 14% опитаних. Кількість прихильників вступу України в Євросоюз зменшилася з 56% у 2004 році до 42% на сьогоднішній день, у НАТО – з 25% до 21%.

У кожній хвилі омнібусного дослідження брали участь 1800 респондентів. Вибірка репрезентативна по Україні в цілому і по окремих регіонах.

Джерело: УП